Економічна поляризація в епоху індустрії 4.0: виклики для структури зайнятості у виробництві

Автор
Відомості

Логвіненко Богдан Ігорович

PhD, науковий співробітник

Інститут економки промисловості НАН України

bodya00728@gmail.com

Анотація: Розглянуто вплив Четвертої промислової революції, зокрема широкого впровадження технологій штучного інтелекту (ШІ), на структуру зайнятості та економічну ефективність. Досліджено два протилежні теоретичні підходи — гіпотезу технологічного безробіття й теорію компенсації. Визначено, що перспективним напрямом є дослідження змішаного підходу, який поєднує елементи обох теорій для комплексної оцінки впливу інновацій. Надано рекомендації щодо подолання викликів у структурі зайнятості, зокрема наголошено на реформуванні освітньої системи та розробленні національних стратегій у галузі Індустрії 4.0. Окреслено перспективи України, зокрема розвиток IT-сектору та стимулювання інновацій, що покликані забезпечити конкурентоспроможність економіки на глобальному рівні.

Індустрія 4.0, або Четверта промислова революція, характеризується стрімким впровадженням цифрових технологій, зокрема технологій штучного інтелекту (ШІ), у виробничі процеси. Ця трансформація обіцяє підвищення продуктивності та економічної ефективності, але водночас викликає занепокоєння щодо можливого зростання економічної поляризації та змін у структурі зайнятості [1].

Так, згідно з даними Міжнародної федерації робототехніки (IFR) [2], у 2022 році у світі налічувалося приблизно 3,5 мільйона промислових роботів, більшість із яких уже оснащені технологіями штучного інтелекту – машинним навчанням і комп’ютерним зором, що дозволяє їм виконувати широкий спектр складних завдань. За прогнозами Deloitte [3], до 2028 року більшість великих виробничих компаній інтегруватимуть ШІ у свої “розумні фабрики”, і понад 50% глобальних виробництв застосовуватимуть ці технології в тій чи іншій формі. На світовій арені такі тенденції розвиваються динамічно, тоді як в Україні, хоч і спостерігається зростання інтересу до ШІ та робототехніки, темпи впровадження залишаються нижчими через обмежені інвестиційні ресурси та недостатню розвиненість інфраструктури.

Основна гіпотеза цього дослідження полягає в тому, що інтеграція ШІ у виробництво може замінити значну частину людських ресурсів, сприяючи зростанню продуктивності. Проте в науковій спільноті існують різні погляди на вплив інтеграції ШІ у виробничі процеси на зайнятість та економічну поляризацію.

Основні теорії щодо впливу технологічного прогресу на зайнятість:

  1. Гіпотеза технологічного безробіття (technological unemployment hypothesis): Ця гіпотеза стверджує, що технологічний прогрес може призвести до надлишку робочої сили та зростання безробіття. Одним із перших економістів, хто звернув увагу на цю проблему, був Томас Роберт Мальтус, який вважав [4], що технологічний прогрес може призвести до надлишку робочої сили та зростання безробіття. Пізніше Карл Маркс розвинув цю ідею, стверджуючи, що автоматизація може призвести до зростання безробіття та економічної нестабільності. Прихильники цього погляду вважають [5], що впровадження ШІ призведе до масового безробіття, оскільки машини замінять людей у виконанні багатьох завдань. Це може спричинити зростання бідності та соціальної напруги. Дослідники зазначають, що інтеграція технічних кіберфізичних систем може призвести до значної економії витрат на оплату праці та зникнення звичних професій, цикли яких скоротяться до 3–5 років.
  2. Теорія компенсації (compensation theory): Ця теорія, запропонована Жаном-Батистом Сеєм, стверджує, що хоча технологічний прогрес може спочатку призвести до втрати робочих місць, з часом економіка адаптується, і створюються нові можливості для зайнятості, які компенсують початкові втрати[6]. Сей вважав, що впровадження машин веде до розширення виробництва і збільшення зайнятості. Інші економісти, такі як Рамсей Маккуллох, також підтримували цю теорію, розробляючи систему компенсуючих ефектів, які можуть нівелювати негативні наслідки технологічного прогресу для зайнятості. Прихильники цього підходу вважають [7], що автоматизація та впровадження ШІ створять нові робочі місця, які компенсують втрати в інших секторах. Робота стане менш рутинною, більш творчою, а співпраця між людьми та машинами підвищить загальну продуктивність.

Варто зазначити, що обидві теорії — гіпотеза технологічного безробіття та теорія компенсації — представляють крайні погляди на вплив технологічного прогресу на зайнятість. Реальність, ймовірно, лежить між цими двома крайнощами. Змішаний підхід визнає, що впровадження штучного інтелекту (ШІ) може призвести до втрати певних робочих місць, але водночас створює можливості для нових форм зайнятості. За даними Міжнародного валютного фонду (МВФ), розвиток технологій ШІ може вплинути на 40% робочих місць у світі. У країнах з розвиненою економікою цей показник може сягати 60%, тоді як у країнах з низьким рівнем доходу — 26% . Однак це лише свідчить про необхідність адаптації робочої сили до нових умов праці, а не від повної відмови розвитку суспільства.

Як зазначають більшість досліджень, одним із переваг є впровадження ШІ та автоматизації у виробництво, який за короткий період призводить до заміщення рутинних та повторюваних завдань, які традиційно виконувалися людьми [8] . Особливо це стосується секторів, де великі обсяги робіт виконуються за стандартними та процедурами що повторюються, таких як виробництво, логістика та обслуговування клієнтів.

Тож з одного боку, автоматизація сприяє підвищенню продуктивності та економічної ефективності. З іншого боку, вона може призвести до скорочення попиту на робочу силу в певних секторах, що може викликати занепокоєння щодо зростання безробіття та економічної нерівності. Дослідження [9] показують, що впровадження ШІ може призвести до певного скорочення попиту на робочу силу в секторах, де рутинні та повторювані завдання можуть виконуватися ефективно і де такі завдання традиційно виконувала людина.

Однак це звичайний процес автоматизації, який вже роками замінює людей будь-якої спеціальності, але деякі експерти б’ють тривогу, що це посилить економічну поляризацію, оскільки висококваліфіковані працівники, здатні працювати з новими технологіями, стають більш затребуваними, тоді як попит на низькокваліфіковану працю зменшується. Що як наслідок призводить до збільшення розриву в доходах між різними групами працівників. У статті [10] підкреслюються позитивні аспекти ШІ, такі як створення нових робочих місць і підвищення безпеки працівників, але також зазначається необхідність проактивних дій урядів та бізнесу для мінімізації негативних наслідків.

Для забезпечення балансу між впровадженням ШІ та збереженням робочих місць пропонується впровадження змішаних моделей управління, де людський та штучний інтелекти співіснують. Це передбачає розподіл завдань між людьми та машинами залежно від їхніх сильних сторін. Люди можуть зосередитися на творчих, стратегічних та емоційно інтелектуальних аспектах роботи, тоді як ШІ бере на себе рутинні та аналітичні завдання. У [8] аналізується можливість використання систем ШІ в управлінні персоналом, підкреслюючи, що ця технологія є однією з найбільш передових інструментів, які можуть бути використані у всіх галузях економіки.

Для успішної інтеграції ШІ у виробничі процеси необхідно розробити стратегії адаптації робочої сили, що включає перепідготовку працівників, розвиток цифрової грамотності та надання престижнішого статусу професійно-технічній освіті. Економісти та соціологи [11] наполягають на потребі розвитку цифрової грамотності суспільства та наданні більш престижного статусу професійно-технічній освіті й розробці адаптивних програм перенавчання для дорослого населення.

Розглянемо деякі рекомендації щодо адаптації до змін:

  1. Реформування освітньої системи є фундаментальним кроком, що слугує стратегічною інвестицією в майбутнє суспільства. Відповідно до висновків ЮНЕСКО, пріоритетність освіти як довгострокової інвестиції є основою для досягнення Цілей сталого розвитку. Так, країни з високорозвиненою економікою, як США та Японія, інвестують в освіту в середньому 6–7% свого валового внутрішнього продукту (ВВП), що безпосередньо відображається на їхньому економічному зростанні та добробуті громадян. Однак, в Україні за останні два роки державні інвестиції в освіту та науку зросли майже на 40% — з 143 млрд грн до майже 200 млрд грн [12]. Що свідчить про визнання освіти як стратегічного напряму для країни, адже такі інвестиції не лише покривають поточні витрати, а й закладають основу для довгострокового розвитку держави. Однак реформування вимагають радянські програми, програми підвищення кваліфікації викладачів та вчителів. Інформатика та вивчення сучасних технологій повинно бути обов’язковим предметом будь-якої спеціальності.
  2. Системне реформування та розвиток Індустрії 4.0 вимагають національних стратегій, які включають податкові стимули для R&D, ліцензування нових технологій, а також спрощення регуляторних процедур задля розширення інноваційної діяльності. Такі підходи вже реалізують окремі розвинені країни (Ізраїль, ЄС), що доводить ефективність державної підтримки підприємництва й інновацій. Україна також має значний потенціал для впровадження Індустрії 4.0, як свідчить наявність понад 1500 стартапів і стрімкий розвиток ІТ-сектору [9]. Втім, окрім технічних та податкових аспектів, важливим залишається соціально-економічний вимір: розвиток високих технологій має відбуватися разом із формуванням нових можливостей для працевлаштування, забезпеченням післявоєнного відновлення та побудовою більш стійкої економіки.

У підсумку впровадження технологій штучного інтелекту в умовах Четвертої промислової революції чинить багатовекторний вплив на структуру зайнятості та економічний розвиток. З одного боку, ризик технологічного безробіття та економічної поляризації зростає внаслідок витіснення рутинних функцій автоматизованими системами.

З іншого боку, теорія компенсації демонструє, що формуються нові можливості для зайнятості, пов’язані зі створенням робочих місць, які потребують високої кваліфікації та творчого підходу. У контексті України, ці процеси додатково ускладнюються обмеженими інвестиціями й недостатньо розвиненою інфраструктурою, однак прогрес IT-сектору та наявність значної кількості інноваційних стартапів вказують на суттєвий потенціал для успішного переходу до Індустрії 4.0.

Успішна реалізація цього потенціалу вимагає послідовного реформування освітньої системи, розроблення національних стратегій і створення умов для державної підтримки інновацій та підприємництва, що забезпечить збалансований розвиток ринку праці та сталу соціально-економічну стабільність.

Література

  1. Прогноз економічного і соціального розвитку України на 2025-2027 роки. Міністерство економіки України. 2024. URL: https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=428b492a-6d7c-4380-97c7-78ccb7f4a1fa&title=PrognozEkonomichnogoISotsialnogoRozvitkuUkrainiNa2025-2027-Roki.
  2. World Robotics 2023 Report: Asia ahead of Europe and the Americas. IFR International Federation of Robotics. 2025. URL: https://ifr.org/ifr-press-releases/news/world-robotics-2023-report-asia-ahead-of-europe-and-the-americas.
  3. 2022 Manufacturing Industry Outlook. 2024. Deloitte United Kingdom. URL: https://www.deloitte.com/cy/en/Industries/industrial-construction/analysis/gx-manufacturing-industry-outlook.html.
  4. Malthus T. R. Principles of Political Economy. London: W. Pickering, 1836.
  5. Feldmann H. Technological unemployment in industrial countries. Journal of Evolutionary Economics, 2013. № 23. Р. 1099–1126.
  6. Пармаклі Д. М., Філиппова С. В., Добрянська Н. А. Історія економічних вчень: навчальний посібник. Одеса, 2018. 113 с. DOI: 10.5281/zenodo.2600825.
  7. Gerhart B., Rynes S. Compensation: Theory, evidence, and strategic implications. Sage, 2003.
  8. Гойденко Т. Розвиток ШІ вплине на 40–60% робочих місць у світі – МВФ. 2024. URL: https://delo.ua/telecom/rozvitok-si-vpline-na-40-60-robocix-misc-u-sviti-mvf-428174/.
  9. Черненко Н. І. Штучний інтелект в управлінні персоналом. Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка. 2022. № 12, С. 76–83. https://doi.org/10.32851/2708-0366/2022.12.11.
  10. Rossomakha I., Kyrylenko O., Borysiuk A. The impact of artificial intelligence on the labor market in the world and particularly in Ukraine. Economics. Finances. Law, 2/2024(-). 2024. Р. 27–30. https://doi.org/10.37634/efp.2024.2.6
  11. Черненко Н. І. Штучний інтелект в управлінні персоналом. Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка. 2022. № 12. С. 76–83. https://doi.org/10.32851/2708-0366/2022.12.11