Інтеграція штучного інтелекту та дизайн-мислення: можливості та виклики для бізнесу

Автор
Відомості

Волобоєв Володимир Дмитрович

к.е.н., доцент, Запорізький інститут економіки та інформаційних технологій

v.voloboev@econom.zp.ua

Анотація. У тезах розглянуто Стенфордську модель дизайн-мислення та можливості інтеграції штучного інтелекту (ШІ) на кожному з її етапів: емпатії, фокусування, генерації ідей, прототипування та тестування. Окремо висвітлено виклики такої інтеграції, зокрема етичні аспекти, довіру та баланс між автоматизацією і творчістю.

Дизайн-мислення є ефективним підходом до вирішення складних бізнес-завдань, оскільки поєднує глибоке розуміння потреб користувачів, креативність та швидке тестування ідей, сприяє розробці інноваційних рішень та покращенню клієнтського досвіду. Водночас розвиток ШІ відкриває нові можливості для оптимізації цього процесу, автоматизації аналізу даних та прискорення ухвалення рішень. Саме тому дослідження інтеграції ШІ у дизайн-мислення є актуальним і важливим для бізнесу, що прагне ефективних та гнучких підходів до інновацій.

Стенфордська модель дизайн-мислення, розроблена в Hasso Plattner Institute of Design at Stanford, є однією з найбільш відомих методологій креативного вирішення проблем. Вона складається з п’яти основних етапів: емпатія (глибоке розуміння потреб користувачів), фокусування (чітке визначення проблеми), генерація ідей (створення можливих рішень), прототипування (швидке тестування концепцій) та тестування (перевірка рішень на практиці та їх вдосконалення) [1].

Інтеграція ШІ у процес дизайн-мислення може значно підвищити ефективність на кожному з його етапів [2]:

  1. Емпатія: аналіз великих обсягів даних користувачів, виявляючи приховані патерни та інсайти, що допомагають глибше зрозуміти потреби клієнтів.
  2. Фокусування: обробка та структурування інформації, допомагаючи командам чітко визначити проблеми та пріоритети для подальшого вирішення.
  3. Генерація ідей: пропозиція нових, нетривіальних рішень, комбінація різних підходів та даних, що розширює спектр можливих інновацій.
  4. Прототипування: автоматизація процесів моделювання та симуляції, що дозволяє швидше створювати та тестувати прототипи продуктів чи послуг.
  5. Тестування: аналіз результатів тестувань, виявляючи ключові аспекти для вдосконалення, що сприяє більш точному покращенню кінцевого продукту.

Попри значний потенціал інтеграції ШІ в дизайн-мислення, цей процес потребує зваженого підходу. Технологічні можливості повинні гармонійно поєднуватися з принципами людоцентричності, креативності та відповідальності.

Лише глибоке розуміння викликів, які виникають у процесі такої інтеграції, дозволить використати ШІ як ефективний інструмент, а не фактор, що підміняє ключові засади дизайн-мислення.

На нашу думку, основними викликами інтеграції ШІ та дизайн-мислення є:

  1. Обмежений творчий потенціал ШІ, оскільки він генерує рішення на основі вже існуючих патернів, але не створює принципово нові ідеї. Це може призводити до очевидних пропозицій, що суперечить суті дизайн-мислення.
  2. Виклики емпатії та глибокого розуміння користувачів. Дизайн-мислення ґрунтується на емпатії, але ШІ не має власного досвіду чи емоцій. Він аналізує дані, не розуміючи справжніх мотивів поведінки, що може спотворювати сприйняття користувацьких потреб.
  3. Алгоритмічна упередженість і некоректні рішення. ШІ навчається на історичних даних, які можуть містити упередження. Це може викривляти висновки та призводити до хибних рішень. Крім того, алгоритми часто є «чорною скринькою», що ускладнює перевірку їхньої обґрунтованості.
  4. Баланс між людською креативністю та автоматизацією. Надмірна залежність від ШІ може зменшити роль і потенціал людської творчості. Дизайн-мислення потребує гнучкості, а алгоритми працюють за жорсткими правилами, що може обмежувати адаптивність процесу.
  5. Етичні питання та відповідальність за рішення. Виникає питання відповідальності за рішення, розроблені із залученням ШІ. Також значними можуть бути ризики порушення приватності та потенційних маніпуляцій поведінкою користувачів в інтересах компаній.

Отже, інтеграція ШІ у дизайн-мислення відкриває значні можливості, проте потребує усвідомленого підходу. Важливо чітко розмежовувати сфери відповідальності людини та алгоритмів. Оптимальне поєднання людської інтуїції та гнучкості з обчислювальною потужністю ШІ дозволить досягти синергетичного ефекту та створювати справді інноваційні рішення.

Література

  1. Stanford University. A Design Thinking Process. URL: https://web.stanford.edu/class/me113/d_thinking.html.
  2. Djock E. From Empathizing to Implementing: How AI Is Transforming Design Thinking. Itonics. 2024. URL: https://www.itonics-innovation.com/blog/design-thinking-transformation.