Моделювання рівня розвитку регіональних систем

Автор
Відомості

Головирін Артем Олександрович

здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти ХНЕУ ім. С. Кузнеця

tumishgo@gmail.com

Анотація. Дослідження спрямоване на розробку комплексної моделі оцінки соціально-економічного розвитку регіонів України з використанням кластерного та таксономічного аналізу. На основі даних за 2019 рік виявлено чотири типи регіонів за рівнем розвитку, з критичним розривом між столицею та іншими областями. Результати підтверджують глибокі диспропорції у економічних, соціальних та екологічних показниках. Робота пропонує диференційований підхід до регіональної політики для збалансованого розподілу ресурсів. Перспективи дослідження включають розширення набору показників та аналіз динаміки розвитку.

Соціально-економічний розвиток регіонів України є ключовим фактором для забезпечення стабільності та зростання країни. В умовах сучасних викликів, таких як війна, міграція населення та економічні кризи, важливо мати інструменти для об’єктивної оцінки рівня розвитку регіонів. Це дозволить приймати обґрунтовані рішення щодо розподілу ресурсів та розробки регіональних стратегій. Особливо актуальним є комплексний підхід, який враховує не лише економічні, а й соціальні, демографічні та екологічні чинники.

Питаннями оцінки регіонального розвитку займалися численні вітчизняні та зарубіжні дослідники. Серед українських учених слід відзначити праці О.І. Сухорукова та Ю.М. Харазішвілі, які в монографії “Моделювання та прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів України” розробили методику багатовимірного аналізу для оцінки регіональних диспропорцій [1].

У роботі [2] запропоновано використання PROXY-змінних для моделювання рівня розвитку регіонів та обґрунтовано застосування таксономічного аналізу для комплексної оцінки регіонів. З іноземних дослідників варто згадати роботи M.E. Portera про кластерний підхід до регіонального розвитку, а також дослідження A. Fotheringham у сфері просторової економетрики. Ці роботи стали теоретичною основою для розробки власної методики оцінки регіонального розвитку [5].

Метою дослідження стала розробка комплексної моделі оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіонів України на основі комбінації кластерного аналізу та таксономічного методу, що дозволить класифікувати регіони за рівнем розвитку та виявити ключові диспропорції.

Запропонована модель оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіонів ґрунтується на комплексному підході, що поєднує методи багатовимірного статистичного аналізу. Основу моделі складають два взаємодоповнюючих методики: кластерний аналіз за методом К-середніх та таксономічний аналіз. Методологічна основа моделі передбачає послідовне виконання наступних етапів:

  1. Підготовка вихідних даних: Дослідження охоплює 21 регіон України (без тимчасово окупованих територій). Вибірка сформована на основі офіційних статистичних даних за 2019 рік, що забезпечує репрезентативність результатів. Для аналізу відібрано 8 ключових показників, які комплексно характеризують різні аспекти регіонального розвитку [3].
  2. Попередня обробка даних: Усі показники піддаються процедурі стандартизації за допомогою z-перетворення. Це дозволяє усунути вплив різниці в одиницях виміру та масштабах показників. Для кожного показника розраховується середнє значення та стандартне відхилення, що є необхідною умовою для подальшого аналізу.
  3. Кластерний аналіз: Реалізація методу К-середніх передбачає ітеративний процес угруповання регіонів. На початковому етапі визначається оптимальна кількість кластерів (у нашому випадку - 4) на основі аналізу дисперсії та критерію “локтя”. Кожен регіон відноситься до того кластера, центр якого знаходиться на мінімальній евклідовій відстані від його характеристик. Процес повторюється до досягнення стабільного розподілу.
  4. Таксономічний аналіз: Цей метод дозволяє розрахувати інтегральний показник рівня розвитку для кожного регіону [6]. На першому етапі визначається еталонний регіон, який по кожному показнику має оптимальні значення (максимуми для стимуляторів розвитку та мінімуми для дестимуляторів). Далі для кожного регіону розраховується відстань до цього еталону за формулою евклідової відстані. Отримані значення нормалізуються до шкали від 0 до 1, де 1 відповідає еталону.
  5. Інтерпретація результатів: Отримані результати дозволяють не тільки класифікувати регіони за рівнем розвитку, але й виявити ключові фактори, що визначають положення кожного регіону. Аналіз розподілу регіонів між кластерами дає змогу виявити типові комбінації характеристик, що притаманні регіонам різного типу. Застосування запропонованої моделі дозволило отримати комплексну оцінку рівня соціально-економічного розвитку регіонів України, що виявило чітку диференціацію між ними. Результати аналізу демонструють значні територіальні диспропорції у розвитку країни.

Кластерний аналіз виявив чотири чітко виражені групи регіонів з характерними особливостями:

  1. Столичний регіон (Київська область) виділяється як окремий кластер через свої унікальні характеристики. Тут зафіксовано найвищі значення всіх економічних показників: ВРП на душу населення перевищує 440 тис. грн, що в 3-9 разів більше, ніж в інших регіонах. Середня заробітна плата досягає 13 397 грн, що на 35-65 % вище, ніж у решті країни. Обсяг прямих іноземних інвестицій становить майже 19 млрд дол., що становить близько 50 % від загальноукраїнського показника.
  2. Регіони з високим рівнем розвитку (Дніпропетровська, Харківська, Одеська та Львівська області) характеризуються гарною динамікою економічних показників, хоча і значно поступаються столиці. ВРП на душу населення тут коливається від 120 до 135 тис. грн. Особливістю цих регіонів є висока концентрація промислового виробництва та розвинена інфраструктура.
  3. Регіони з середнім рівнем розвитку (7 областей) демонструють помірні показники за всіма критеріями. Середня заробітна плата в цих регіонах становить близько 9 000 грн, а рівень безробіття перевищує 10%. Вони потребують цільової підтримки для подальшого розвитку.
  4. Регіони з низьким рівнем розвитку (9 областей) відрізняються найслабшими економічними показниками. ВРП на душу населення не перевищує 60 тис. грн, а середня заробітна плата становить лише 7 500-8 300 грн. Для цих регіонів характерний високий рівень міграції та обмежені можливості для економічного зростання. Таксономічний аналіз підтвердив і деталізував результати кластеризації. Інтегральний показник розвитку варіюється від 0,12 до 0,61, що свідчить про глибокі територіальні нерівності. Найбільші відстані між регіонами спостерігаються за такими показниками:

Отримані результати дозволили виявити кілька ключових закономірностей: 1. Існує пряма кореляція між рівнем економічного розвитку та соціальними показниками 2. Регіони з високою промисловою активністю мають погіршені екологічні показники 3. Найбільші диспропорції спостерігаються у сфері інвестиційного розвитку

Ці результати свідчать про необхідність диференційованого підходу до регіональної політики, що враховує специфіку кожного типу регіонів. Особливу увагу слід приділити скороченню розриву між столичним регіоном та іншими областями, а також підтримці регіонів з найнижчими показниками розвитку.

Проведене дослідження виявило глибокі територіальні диспропорції в соціально-економічному розвитку України. Найбільш критичним є розрив між Київським регіоном та іншими областями, де столиця демонструє показники, що в кілька разів перевищують за середнє. Це свідчить про надмірну концентрацію економічного потенціалу в одному центрі, що створює ризики для збалансованого розвитку країни.

Запропонована модель дозволила чітко класифікувати регіони за рівнем розвитку, виявивши чотири типові групи. Особливу увагу привертають західні та північні області, які відстають за всіма ключовими показниками. При цьому встановлено, що високий економічний розвиток не завжди супроводжується покращенням соціальних умов та стану довкілля. Отримані результати підкреслюють актуальність перегляду регіональної політики з урахуванням специфіки кожного типу територій. Необхідний комплексний підхід, що поєднуватиме стимулювання економічного зростання в регіональних центрах з поліпшенням соціальної інфраструктури та екологічної ситуації. Особливе значення матиме розробка механізмів, що забезпечать більш справедливий розподіл ресурсів між регіонами.

Перспективним напрямком подальших досліджень є вдосконалення методики шляхом включення додаткових соціальних та екологічних показників, а також аналіз динаміки розвитку. Це дозволить створити більш точний інструмент для моніторингу регіональних процесів та прогнозування їхньої еволюції.

Література

  1. Сухоруков А. І., Харазішвілі Ю. М. Моделювання та прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів України. Київ : НІСД, 2018. 312 с.
  2. Гур’янова Л. С., Кагановський О. С. Моделювання рівня соціально-економічного розвитку регіонів. Економіка України. 2020. №5. С.45-59.
  3. Державна служба статистики України. Регіони України: статистичний збірник. К., 2020. 210 с.
  4. Porter M.E. The Competitive Advantage of Nations. N.Y.: Free Press, 1990. 855 p.
  5. Fotheringham A. S., Brunsdon C., Charlton M. Geographically Weighted Regression. Chichester : Wiley, 2002. 269 p.
  6. Кулик О. В. Петренко М. І. Вплив цифровізації на соціально-економічний розвиток України. Economy and Society. 2023. № 56. С. 1–10.