Цифровізація процесів державно-приватного партнерства

Автор
Відомості

Романенко Оксана Борисівна

Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова

oksanakajdannik@gmail.com

Анотація. У доповіді розглядаються основні аспекти цифровізації процесів державно-приватного партнерства (ДПП), яка дозволяє оптимізувати управлінські процеси, підвищити прозорість та ефективність взаємодії між державними органами та приватними підприємствами. Цифрові технології у сфері ДПП відкривають нові можливості для моніторингу, управління проєктами та забезпечення взаємної відповідальності. Аналізується вплив цифровізації на юридичні, організаційні та економічні складові механізмів ДПП.

Цифровізація є одним з найважливіших напрямків розвитку сучасного економічного та управлінського середовища. В умовах глобалізації та стрімкого розвитку технологій держави та бізнеси стикаються з необхідністю інтеграції інновацій у свої системи управління. Державно-приватне партнерство (ДПП), яке є важливим інструментом розвитку інфраструктури, соціальних та економічних проектів, також потребує цифрових трансформацій для забезпечення більш ефективного функціонування. Впровадження цифрових технологій у процеси ДПП здатне значно підвищити ефективність, зменшити витрати та забезпечити більшу прозорість взаємодії між публічними та приватними секторами.

Цифровізація у рамках ДПП охоплює використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для покращення всіх етапів партнерських відносин – від проєктування до реалізації та моніторингу. Вона передбачає інтеграцію цифрових платформ для управління проєктами, автоматизацію комунікаційних процесів, використання великих даних для прийняття рішень, а також застосування інструментів штучного інтелекту та блокчейн-технологій для забезпечення прозорості та безпеки.

Цифрові технології дозволяють:

В рамках ДПП використовуються такі цифрові технології:

Не зважаючи на численні переваги, впровадження цифрових технологій у сфері ДПП стикається з певними викликами:

  1. Технічна інфраструктура. Відсутність розвиненої цифрової інфраструктури в окремих регіонах може бути суттєвим бар’єром для ефективної реалізації проєктів ДПП.
  2. Супротив змінам з боку учасників. Як державні органи, так і приватні компанії можуть чинити супротив впровадженню нових технологій, особливо в контексті традиційних методів роботи.
  3. Проблеми захисту даних. Цифровізація вимагає впровадження надійних систем кібербезпеки для захисту персональних та фінансових даних.

У різних країнах уже є приклади успішного впровадження цифрових технологій у сферу ДПП. Наприклад, у Естонії реалізовано проєкт електронного уряду, що дозволяє проводити всі адміністративні процеси, зокрема тендери та підписання контрактів, через цифрові платформи [1]. У Великій Британії активно використовуються технології для забезпечення прозорості державних закупівель, що дозволяє стейкхолдерам моніторити хід реалізації проєктів ДПП [3].

В Україні цифровізація процесів ДПП має величезний потенціал для покращення управлінської ефективності та залучення приватних інвестицій у державні проєкти. Важливими кроками для розвитку цієї сфери є: ¬– Розвиток інфраструктури цифрових платформ для державно-приватного партнерства, що дозволить покращити процеси тендерування, укладення контрактів та моніторингу виконання проєктів; – Інвестування в кібербезпеку. Забезпечення захисту даних учасників ДПП має стати пріоритетом у процесі цифровізації.

– Підготовка кадрів. Для ефективного впровадження цифрових інструментів необхідно готувати спеціалістів, які зможуть управляти проєктами ДПП у цифровому середовищі.

Література

  1. Коваленко І. О., Петриченко М. М. Цифровізація в державному управлінні: сучасні тенденції та виклики. Економіка та держава. 2023. №4. С. 10-15.
  2. Білецька Н. В. Впровадження цифрових технологій у державному управлінні: перспективи та проблеми. Вісник економіки. 2022. №7. С. 23-30.
  3. Johnson R., Taylor K. Digital Transformation in Public-Private Partnerships: Challenges and Opportunities. Public Administration Review. 2021. Vol. 81. P. 124–136.