Забезпечення безпеки зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Анотація. Розглянуто основні вимоги до ефективної системи зовнішньоекономічної безпеки. Сформульовано послідовність пристосування системної моделі до конкретних обставин з урахуванням специфіки підприємства. Наведено найбільш оптимальні підходи до побудови системи безпеки підприємства паливно-енергетичного сектору. Здатність запобігати, протистояти чи виказувати загрози та ліквідовувати або зменшувати вразливості підприємства, показує ефективність системи захисту, дозволяє зменшити ризики небезпеки та прояви негативних ефектів.
Інтеграція економіки України до економічної системи Європи та світу загострює питання зовнішньоекономічної безпеки, без гарантування якої країна не може бути повноправним учасником торгівельних зв’язків, посісти достойне місце в міжнародному поділі бізнесу та мати належну систему захисту й протидії глобальним викликам її економічній безпеці. Та національній безпеці взагалі. Під час інтеграції держави в систему міжнародних бізнес-зв’язків перед нею постає проблема суперечності між необхідністю, з одного боку, інтегруватись у Європейську та світову економіку, а з іншого – забезпечити стрімкий розвиток національної економіки, захист національних економічних інтересів, внутрішнього ринку й вітчизняного імпортера та виробника, в тому числі підприємств паливно-енергетичного сектору, імпортерів, дистриб’юторів.
Зовнішньоекономічна безпека є складовою частиною економічної безпеки держави, яка має певну самостійність, і посідає найважливіше місце серед складових національної безпеки, оскільки саме вона є матеріальною базою всієї системи безпеки держави і виражає ключові інтереси людей, господарюючих суб’єктів господарювання, суспільства та держави [3].
В офіційній методиці розрахунку рівня економічної безпеки України зазначено, що зовнішньоекономічна безпека – це такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, що забезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економіки завдяки її активній участі у світовому розподілі праці.
Специфіка прояву ризиків зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов’язана з тим, що підприємство, яке виконує операції на зовнішньому ринку, опиняється в новому, незнайомому для нього середовищі діяльності. При цьому кожний без винятку зарубіжних ринок має певні особливості, які необхідно враховувати [1]. Основними ризиками ЗЕД є такі: ризики, пов’язані з вибором країни здійснення зовнішньоекономічної операції (політичні і макроекономічні); ризики, пов’язані з вибором іноземного партнера; маркетингові (галузеві, інформаційні, інноваційні), валютні, комерційні, транспортні, митні.
Серед основних причини, що збільшують ризик ЗЕД, які за ознакою можливості впливу з боку підприємства традиційно класифікуються на внутрішні і зовнішні, найчастіше виділяють: нестабільність економічних процесів у зарубіжних країнах і недостатність інформації про стан їх економіки, торговельне і валютне регулювання, нестабільність державної влади і неефективність проваджуваної нею економічної політики, особливості державного устрою і законодавства, різка поляризація інтересів різних соціальних груп, етнічні і регіональні проблеми, відсутність чітких цілей діяльності суб’єкта ЗЕД.
Управління зовнішньоекономічними ризиками, в тому числі на підприємствах паливно-енергетичного сектору, спрямоване на зменшення невизначеності у діяльності суб’єктів ЗЕД, розробку, прийняття більш точних планів ЗЕД, оптимізацію використання всіх видів ресурсів і, як результат, на підвищення стабільності й ефективності діяльності підприємства як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Загальний концептуальний підхід до управління ризиком зовнішньоекономічної діяльності підприємства полягає у виявленні можливих ризикових наслідків угод; у розробці засобів, що запобігають чи зменшують розмір збитку від впливу неврахованих ризикових факторів і непередбачених обставин; реалізації такої системи адаптування підприємництва в зовнішньоекономічній сфері до ризиків, яка дозволяє нейтралізувати чи компенсувати негативні ймовірні результати [4]. В узагальненому вигляді процес управління ризиками зовнішньоекономічної діяльності передбачає такі етапи: ідентифікація ризиків і розробка стратегії управління ними; обґрунтування і вибір методів управління ризиками, контроль реалізації стратегії, підведення підсумків та оцінка результатів з управління ризиковими випадками. При цьому результати кожного етапу формують вихідні дані для наступних етапів, створюючи, у такий спосіб, систему ухвалення рішень зі зворотнім зв’язком [2].
За сучасних умов господарювання, які характеризуються політичною, економічною і соціальною нестабільністю, для ефективного менеджменту зовнішньоекономічних ризиків необхідно застосувати цілу низку методів, що своєю чергою, потребує розробки комплексного механізму ризик-менеджменту ЗЕД підприємства.
Обґрунтування його складових становитиме предмет подальших досліджень та практичних опрацювань, особливо в секторі палива та енергетики.
Література
- Чесноков А. В. Зовнішньоекономічна безпека держави в умовах європейської інтеграції України : автореф. дис… канд. екон. наук : 08.05.01 / А. В. Чесноков; київ. нац. ун-т ім. т. Шевченка. Київ, 2006. 19 с
- Рум’янцев А. П. Зовнішньоекономічна діяльність : навч. посіб. 2-ге вид. перероб та доп. Київ : Центр учбової літератури, 2012. 296 с.
- Свідерська А. Поняття та класифікація ризиків у зовнішньоекономічній діяльності підприємства. Галицький економічний вісник.Тернопіль : ТНТУ. 2014. Т. 46. № 3. С. 113-121.
- Тюріна Н. М., Карвацка Н. С. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства : навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2013. 408 с