СУЧАСНІ МОДЕЛІ ІНФОРМАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ

Хорошун В.В.
к.е.н., доцент
vixhoroshun@gmail.com
Запорізький національний університет

Презентація

Актуальність проблематики обумовлена сучасними умовами світового соціально-економічного розвитку, особливо важливою областю знань є інформаційне управління, яке полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на систему з метою досягнення нею бажаного (з погляду керуючого пристрою) стану, тобто збору й переробці інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень [1, с. 7].

Для сучасних моделей інформаційного управління підприємством рішення завдання інформаційного управління розбите на три основні етапи (рис. 14).

Рис. 14: Етапи рішення завдань інформаційного управління.

Складено на основі [2, с. 7].

Як приклад, розглянемо модель «Принцип дефіциту», що відображає інформаційне управління. У даній моделі проводиться опис й класифікація стереотипів поведінки [3, с. 13, 235-236], за якими люди приймають ті або інші рішення. Отже, нехай є n клієнтів компанії (агенти), що приймають рішення про обсяги закупівлі товару. Будемо вважати, що число агентів n досить велике, всі агенти ідентичні й конкурують за лінійною залежністю ціни від пропозиції. Це означає, що цільові функції агентів є такими:

\[ fi=(xl,...,xn) \ (Q-\sum_{j\in N}x_j)\ xi \ cxi, \tag{1} \]

де \(xi\ 0\), i \(N = {1, …, n}\), \(c\ 0\).

Змістовно, \(xі\) - обсяг продажів агентом за розглянутий період часу, \((Q-\sum_{j\in N}x_j)\) - ціна, що при цьому встановлюється на ринку, \(c\) - оптова ціна, за якою агенти закуповують товар. Тоді перший доданок у цільовій функції може інтерпретуватися як добуток ціни на обсяг продажів - виторг від продажів, а другий доданок - як витрати на закупівлю товару.

Диференціюючи цільові функції, прирівнюючи похідні до нуля й розв’язуючи систему рівнянь, можна знайти рівноважні дії агентів в умовах загального знання: \[ xi=\frac{(Q-c)}{n+1}, \ j\in N \tag{2} \] Така ситуація виникає за відсутності інформаційного впливу. Агенти першого типу, яким було зроблено пропозицію в стандартній формі, закупили товар в обсязі xi, розраховуючи реалізувати його в даний період часу. Розглянемо тепер поведінку агентів другого типу, яким було повідомлено, що поставки будуть скорочені. Можна припустити, що вони вважали цей факт загальним знанням. У такому випадку для них раціональною дією було закупити у два рази більше товару, щоб мати можливість реалізувати його в наступний період часу в тій же рівноважній кількості \(xi\) (і одночасно займатися пошуками інших постачальників). Нарешті, розглянемо поведінку агентів третього типу, яким було повідомлено, що поставки будуть скорочені й ця інформація доступна лише деякій кількості агентів. Для таких агентів, можливо, раціонально припустити наступне.

Існують два типи агентів - неінформовані й інформовані (інсайдери), до яких агенти третього типу відносять себе. Неінформовані агенти в даному періоді будуть реалізовувати товар в обсязі \(xi\), а в наступному, не маючи товару, припинять участь у грі. Таким чином, число гравців у наступному періоді (дорівнює числу інсайдерів) скоротиться з \(n\) до деякого числа \(kn\), \(k < 1\), де \(k\) - частка інсайдерів. Тоді в наступному періоді рівноважною буде дія

\[ \acute{x}_j=\frac{Q-c}{kn+1} \tag{3} \]

Порівнюючи \(xi\) і \(\acute{x}_j\) легко побачити, що при більших значеннях n має місце співвідношення:

\[ \frac{\acute{x}_j}{{x}_j}=\frac{n+1}{kn+1}\approx \frac{1}{k} \tag{4} \]

Тому агенти третього типу закуповували б товар в обсязі \((xi+\acute{x}_j=6xi)\), тобто в \(1/k + 1\) раз більше, ніж агенти першого типу. Якщо частка інсайдерів становить, з погляду агентів третього типу, п’яту частину від загальної кількості агентів (тобто \(k = 1/5\) і цей факт суб’єктивно є загальним знанням), то одержуємо:

\[ xi+\acute{x}_j=6xi \tag{5} \]

У цьому випадку раціональним для агентів третього типу є закупівля обсягу товару в шість разів більше, ніж для агентів першого типу. Таким чином, при різних структурах інформованості агентам раціонально обирати різні рівноважні дії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Новиков Д.А., Чхартишвили А.Г. Прикладные модели информационного управления. Москва: ИПУ РАН, 2002. 129 с.
2. Карачина Н.П. Моделювання економічної поведінки підприємства на рівні мікроекономічного аналізу. Механізм регулювання економіки, 2008, № 2. С. 214-222.
3. Новиков Д.А., Чхартишвили А.Г. Рефлексивные игры. Москва: СИНТЕГ, 2003. 149 с.